Запис про Blablacar, зимовий Київ, Аліту, Atlas та концерт Тараканів!

А ще про пізній гамбургер, поневіряння по місту, автобусах і Zoom Q4 … пост про все і відразу 🙂

Ця поїздка планувалася порівняно давно, у пості на Нотсі від 30 грудня  Нотатки на полях. ч.1  значилося “все до еб**ням, їдемо зимовими Києвами”. І так воно і сталося, 15 числа зранку ми вирушили до Києва.

Blablacar

З автобусами були деякі незрозумілі, т.к. або вони були стрімкі, або довго йшли, або не можна було забронювати квиток. Ок. Що робимо? Шукаємо альтернативу. Знайшли її у сервісі Blablacar. Їхали вперше, знайшовся водій, який їхав із Тернополя до Києва, і на своєму чудовому RAV’і (дізнаєтесь пізніше чому чудовому) завіз нас до Києва. Поїздка, до речі, коштувала дешевше, ніж автобусом, а забрали нас прямо від дому (без потреби їхати автовокзал). У середньому автобусом ціна була т 270-310 грн з особи, тут же нам вийшло по 250 грн з особи. Водій дуже прикольний, з нами їхала ще одна дівчина, всю дорогу балакали і час у дорозі пролетів непомітно. Зупинялися раз перед Києвом, у Києві водій уточнив куди нас закинути, ми вийшли недалеко від залізничного вокзалу, щоб знати куди нам йти з клубу та яка загалом відстань до клубу. Виїхали приблизно о 10:50, а о 15:10 були вже на місці, тобто поїздка в сумі зайняла близько 4 годин 20 хвилин. За час дороги побачили безліч лісів, гарних краєвидів. Незвично в чомусь було їхати тими ж місцями, якими два роки тому їхали сюди, щось і нове побачили. Наприклад, захопив один пейзаж. Фотку не встиг зробити, тому прикріплюю гуглофотку того місця:

Там ще потрясна скеля з каменю була, але її також треба було бачити в зимовому вигляді, в літньому вона не так велично виглядає. Зловив себе на думці, що з часів переїзду мені подобається їздити країною якимсь таким транспортом, щоб встигати щось побачити. І ось ми дісталися Києва, побажали водію “щасливої ​​дороги” (водій сам, до речі, був із Тернополя. Мілота), і…пішли своїм шляхом.

Київ

Просто запустіть це відео, або читайте далі слухаючи її..

“Вези мене вези,
Сьогодні знову не засну,
Київ довколо Київ,
Відчуй мене.

О-о-о, о-о-о
Всі ці вулиці не чужі мені,
О-о-о, о-о-о
Місто звучить вночі”

У мене немає якоїсь принаймні любові до Києва як до міста. Ну тобто їй нема з чого з’явитися. Але в той же час у мене є гордість, що Київ є столицею. Це той випадок, коли ти приїжджаєш і в цілому місто бачиш у тому вигляді, в якому його уявляєш. У ньому не так лякають ціни, тому що ти розумієш що це є величезне місто і столиця, а тому їй можна все. Одесі я не прощав питання цін, тут … ахах, тут по суті ціни або такі як в Одесі, або не вище. Але ми не про ціни. Це перша моя поїздка до Києва як до Києва, а не швидкоплинним на вокзалі. Ми були якось, але не вважаю, т.к. мабуть, і тоді це було “прольотом”. А тут з можливістю повноцінно пройтися вулицями, благо погода була умовно теплою і не хотілося якнайшвидше кудись зайти і сховатися в теплі. Наш маршрут Києвом був схожий на маршрут котиків у весняний період. Логіки маршрут не мав, здорового глузду також, але суть була в тому, щоб зрозуміти, де наш клуб, як туди і звідти дійти і десь перекусити. Власне маршрут:

Чому все так занедбано? Тому що дійшовши до верху карти, ми раптом вирішили, що нам потрібно терміново в кіно на Аліту, яка бойовий ангел. Потрібно? Потрібно. Де найближчий кінотеатр? Це був Оскар. На годиннику було близько 16.00, а сеанс був на 17.00. Швиденько швиденько ніжками ми пішли вивчати місто. Чи то у Києві давно не було снігу, чи сніг тут чистять краще ніж у Львові (де він був скрізь). Не будемо на цьому зупинятись. У Києві купа переходів суті яких я не особливо зрозумів, але коли нам таки знадобилося скористатися одним із, виявилося, що там розташований цілий торговий центр. Здавалося б нічого особливого, з огляду на те, що в Одесі також у переходах бувають магазини, але масштаби цього у Києві ми собі уявити не могли. Дуже здорова ідея. Парк Шевченка, через який ми швидко пробігали, здався маленьким. Що в Одесі, що у Рівному, що у Києві є парк Шевченка. В Одесі це величезний парк (а за сумісництвом один із моїх коханих), у Рівному цей парк теж дуже великий, там же розташована наша улюблена піцерія, і загалом він дуже милий, а тут якось незвично малим, що нагадує скоріше скверик. Київ здався незвично величезним і з купою людей. Напевно, ми просто встигли відвикнути від життя у великому місті, але це не викликало якогось дискомфорту, скоріше просто дивно дивитися на всі боки і спостерігати величезного розміру будівлі. Шлях наш лежав у кінотеатр/торговий центр “Оскар”. Київ здався незвично величезним і з купою людей. Напевно, ми просто встигли відвикнути від життя у великому місті, але це не викликало якогось дискомфорту, скоріше просто дивно дивитися на всі боки і спостерігати величезного розміру будівлі. Шлях наш лежав у кінотеатр/торговий центр “Оскар”. Київ здався незвично величезним і з купою людей. Напевно, ми просто встигли відвикнути від життя у великому місті, але це не викликало якогось дискомфорту, скоріше просто дивно дивитися на всі боки і спостерігати величезного розміру будівлі. Шлях наш лежав у кінотеатр/торговий центр “Оскар”.

Аліта. Бойовий ангел

З мене принаймні хреновий кінокритик через хоча б те, що мені фільм або подобається сам собою, або ні. Мої відчуття від перегляду? Багато непотрібних речей, які як штампи напхані за сюжетом (це не мінус фільму, тому всі фільми в основному мають ті ж штампи). Погоджуся з якимсь кінокритиком, що персонажі не надто опрацьовані, та й сюжет кудись летить спочатку і потім крутиться в умовному вакуумі. Картинка приємна. Місцями фільм жорстокіший, ніж ти очікуєш (хоча фільм заснований на анімі, а там всяке буває). Це не той фільм, який я переглядатиму, тому що і у випадку з будь-якою частиною Трансформерів або Мстителів або подібного шлаку (на мій погляд) воно не розраховане на перегляд, а виключно на “зрубати бабла на показах”. У той же час мені цікаво було б подивитися другу частину, яка або врятує всю цю ідею, або знищить її. Тобто без другої частини я не беруся говорити про те, яка загалом була перша частина. Фільм позбавили половини персонажів, а отже сюжет матиме розвиток, отже й інтерес є до того, що ж буде далі.

І ось на годиннику вже 19.05, і нам потрібно швидко-швидко летіти назад до клубу Atlas на концерт, який почнеться менше ніж за годину…

Atlas

Хто в Одесі бував колись у клубі “21 століття”, дізнається в Атласі міні-варіацію на тему нього. З одного боку дивно сприймати, що в Києві клуб менше за розмірами, ніж був той, що ми застали в Одесі, з іншого це страшенно приємно знову побачити місце, яке так подобалося тобі візуально і як концертний майданчик. Чого тільки варте оформлення входу, що нагадала мені чимось оформлення, що зустрічається часом у старих театрів, з вивісками на кшталт “Сьогодні ввечері” таке шоу. У клуб запустили буквально протягом 15 хвилин з моменту ставання у величезну чергу, на вході перевіряли наявність пляшок і гострих предметів (не настільки серйозно як свого часу на Киша у Палаці Спорту), у клубі є дві здорові оперативно працюючі гардеробні, тобто по суті ми прийшли до клубу о 20:00, а приблизно о 20: 15 були вже на концерті і колектив уже на всю палю на сцені. Я назвав би це педантичністю у всьому – від і до. І це чудово, це знову-таки рівень (згадую скільки входили в той же 21 століття свого часу), до якого багатьом клубам варто зростати. За цінами клубі не дивилися, т.к. у нас планів нажертись за 350 км від будинку в планах не було. Ми приїхали сюди насолоджуватися концертом.

Таргани!

У своєму житті я був на Бригадному Підряді, 7 Расі, Тараканах!, FPG, Lumen, Кіше. Як зазначила Сашка, тут в основному контингент був від 20 і вище (вище в основному о пів на половину), отже чекати чогось понад дивне не доводилося, тому концерт проходив без будь-яких казусів з погляду глядачів. Всі один одного поважають, всі прийшли на концерт, а не постраждати х … (ми стояли на виході, таких там охорону вивела при мені цілих одного). Клуб був забитий під зав’язку і здалося, що популярніша група навряд чи змогла б уміститися в нього, але в той же час це не створювало якогось дискомфорту. Кожен знаходив на концерті те, що йому подобалось. Хтось серкнув-питав, хтось насолоджувався музикою, хтось знімав, а хтось стрибав і співав знайомі мотиви. Не сподобалося, що ліхтар світив прямо в очі, хоча коли хтось запалив фаєр і клуб набрався димом, було смішно спостерігати прожектори в такій атмосфері. Як і писав вище, концерт почався буквально у вказаний час, щоправда, тривав менше зазначеного, т.к. відбувався він приблизно з 20:15 до 22:00, тобто майже дві години, у той час як в афішах було зазначено про 2.5 годинне шоу. Нас це особливо засмутило, т.к. треба було ще на поїзд встигнути і щось перекусити, але дивно, коли заявляють не те, що є. Квитки умовно не дешеві (фан-ка коштувала 500 грн), тому не дуже ясно, до чого було завищувати час концерту виконавця (забув написати, цей час був із БІСом). Сама ж група виступила і запалила чудово. З неприємних моментів (побачених після концерту) у 3-4 осіб зникли телефони (в т.ч. один яфон вартістю 20 до наших). Куди вони поділися без поняття, Але 3-4 телефони втрачених за вечір на 5 сотень людей (моє сприйняття кількох людей) це забагато. Я ж повернувся додому з усіма своїми скарбами (прихопленими на подорож-одноденку, агась). Відчуття загалом? Гарне. Захвату був, т.к. це мій не перший концерт Тараканів (у повному складі перший) і я трохи приохолодився до них, але все ж таки радий, що ми на нього потрапили. Концерт добіг кінця, і треба було йти на автобус.

“Після концерту дорога додому…”

Думали забігти до булочної, булочна працювала до 22:00 (привіт Дубно, де все працює до 22). Півколом поперлися додому, і… дорогою я знайшов на картах що? Правильно! Гамбургерну! Місце називається Burger Farm. Місце загалом не помітне, але примітне. Воно не схоже на те, що було в Тернополі і ціни вищі за порядок (ми, щоправда, і в Тернополі в подібному закладі були 2 роки тому), і сам гамбургер був простий на свою ціну (знову-таки в Тернополі в ньому було все і вся, а тут котлета з булочкою та з огірками за 110 грн). Наїсться мені його вистачило, він був смачний, але відчуття чогось недостатнього. Чим це місце примітно? А тим, що воно працює весь тиждень з 11 до 23 години, а в п’ятницю та суботу з 11 години до 4 ранку, що робить це місце (з урахуванням близького розташування до вокзалів) ідеальним варіантом, коли потрібно швидко перекусити перед поїздкою, і ти не хочеш об 11 вечора шукати “заклад, що все ще працює”. Ціна дешевша, ніж перекусити в ресторані, що працює до першої години ночі, та й обслуговування дуже швидке, у зв’язку з чим я можу тільки порекомендувати цей заклад. До вокзалів від нього приблизно 15 хвилин пішки. Ми дісталися нашого автобуса, і далі мав бути пекельний шлях додому. Чому пекельний?

Автобус Запоріжжя-Врослав

Коли ми їхали з Сашкою на ньому, я пообіцяв виділити фон чорним, а текст білим. Щоб вирвиокість відкликання відповідала зручності їзди. Квитки ми роздрукували електронні, місць у нас якихось за фактом не виявилося, тому посадили нас кудись туди. Благо ніхто не смикав під час дороги, але це не врятувало цю поїздку. У когось крісло не піднімалося, у когось воно не опускалося, місця між сидіннями рівно стільки, що я зі своїми зростанням відчував себе велетнем, і боюся навіть уявити, як у цьому автобусі їдуть ті, у кого зріст від 185 і вище. Крісла незручні як для сидіння, так і для лежання. Зрештою що? На автобусі вирушаючий о 23:40 та прибуваючий о 5:20 ми спали нуль годин та нуль хвилин. Після наших пригод у мене пекельно боліла спина, і будь-яке становище на цих чудо-сидіннях не давали можливості сидіти або лежати з комфортом. Деякі пасажири якось боком намагалися лягти, щоб хоч якось трохи поспати. Ця поїздка показала нам наскільки може бути поїздка в машині маршрутом Дубно-Київ, що триває 4 години 20 хвилин і ціною 250 грн, і наскільки незручною при тому, що автобус їхав сумарно близько 5 годин 20 хвилин (автобус, до речі, прибув раніше чим планувалося, тобто о 4:50 або близько того, а найближча маршрутка на Дубно о 6:40) маршруткою Київ-Рівне та за 275 грн. Чи є сенс їздити автобусами, а не користуватись Блаблакаром? Думаю, що ні, і автобус тепер для нас буде крайнім варіантом. По грошах все вийшло і зовсім весело. Приїхали ми до Рівного. і наскільки незручною при тому, що автобус їхав сумарно близько 5 годин 20 хвилин (автобус, до речі, прибув раніше, ніж планувалося, тобто о 4:50 або близько того, а найближча маршрутка на Дубно о 6:40) маршруткою Київ- Рівне та за 275 грн. Чи є сенс їздити автобусами, а не користуватись Блаблакаром? Думаю, що ні, і автобус тепер для нас буде крайнім варіантом. По грошах все вийшло і зовсім весело. Приїхали ми до Рівного. і наскільки незручною при тому, що автобус їхав сумарно близько 5 годин 20 хвилин (автобус, до речі, прибув раніше, ніж планувалося, тобто о 4:50 або близько того, а найближча маршрутка на Дубно о 6:40) маршруткою Київ- Рівне та за 275 грн. Чи є сенс їздити автобусами, а не користуватись Блаблакаром? Думаю, що ні, і автобус тепер для нас буде крайнім варіантом. По грошах все вийшло і зовсім весело. Приїхали ми до Рівного.

Нічне Рівне

Затишний. Вулиці освітлені, немає купи дивних людей, немає відчуття якоїсь надзвичайної тривоги. Чистота, краса. Мені подобалася Одеса вранці. Коли ти виходиш і люди тільки-но вилазять із коробочок. Тут я цього моменту о 6-й ранку не застав ще (субота, чо там), але в цілому відчуття приємні. На момент пішої прогулянки від автовокзалу у бік дороги на Дубно (це інша частина Рівного, і так, на відміну від Одеси, у Рівному за бажання можна пішака за годину пройти місто з одного боку в інший) спина у мене вже не хворіла, почали хворіти ноги. Чи то від незручного сидіння в автобусі, чи то від прогулянки в мартінсах на 12 км. Після Львова було схоже відчуття, коли ти фізично майже не можеш іти, на одній нозі у тебе мозолька, а в другій п’яті болить і загалом болить уся нога. У результаті замість своєї швидкої ходи я починаю кульгати і погано йти. Сашка теж мала погане самопочуття, тому поїхали на таксі. Таксі нам обійшлося ще в 70 грн до вартості поїздки з Києва, і ми дісталися дороги до Дубна. Тільки кретин я міг вірити в те, що в суботу та на Західній Україні можна сподіватися на попутку і доїхати до Дубна “трохи раніше”. За фактом, трохи раніше ми доїхали, але маршруткою. Що ще +90 грн до вартості дороги додому (за двох. по 45 грн, до речі в Блаблакарі ця поїздка 35-40 грн коштує в більшості випадків). У Дубно можна було поїхати маршруткою або піти пішки, але з вищевказаної причини ми вирішили сісти на таксі і доїхати якнайшвидше додому, адже на годиннику було вже 7 ранку. Таксі ще зайняло 45 грн. Що ми маємо? Сумарно, на Блаблакарі від будинку до Києва поїздка коштувала 250 грн на людину, з тим, що ми в Києві йшли на вокзал, у Рівному третину шляху йшли пішки, нам назад дорога вийшла в районі 375 грн. Дорожче, незручно, і ну його в попу ще раз так їхати назад.

Zoom Q4

І про камеру. Було цікаво подивитися, на що здатна камера в реаліях такого концерту. Результат не особливо перевершив мої очікування щодо відео, але дуже порадував з точки зору звуку. Приклад відео:

Звуком залишився задоволений і в планах купити собі Zoom Q8, якість відео якого мені сподобалося дуже і дуже (і який має купу інших плюшок прикольних), і який я вже мав можливість тримати в руках. Можливо вперше я зможу нормально записувати звук та відео на відвідуваних концертах.

---

Наша подорож добігла кінця. Вона залишила безліч позитивних емоцій і нею я залишився повністю задоволений. Поперед нас чекає як мінімум поїздка до Львова на Порнофільмів. Цікаво буде побачити це місто в іншу пору року, а також у перспективі трохи більше його дослідити. Я ж намагаюся нарити на той час крутішу камеру, щоб була можливість знімати нормальні концертні відео 🙂