Про особистий хмарний сервіс Syncthing та його користь

Поговоримо про хмари в цілому та про Syncthing зокрема

Зі змінним успіхом на мене накочувала ідея мати хмарне сховище. Ну таке…хмарно-домашнє, щоб синхронізувати дані між комп’ютером та чимось ще. Ідея приходила сама собою, коли у мене зносилися важливі дані, а доступу до відновлення не було (та й за відновлення хотіли доларів 200-300 що рівноцінно купівлі не самого паршивого NAS-накопичувача). Раніше в статті Ледаче серверобудування для дому (домашній NAS+відеоспостереження+інше) я згадував про те, що в кінцевому підсумку для моїх завдань ідеально підійшов ноутбук (не в останню чергу за рахунок наявності ємної батареї напруги, що проковтує, і тимчасове відключення світла). І ось, настав момент, коли я зміг повноцінно використовувати його ще й як домашню хмару.

Як відомо, з погляду техніки я людина вкрай побожна, а отже віруюча. Вірю я насамперед у те, що якщо щось може навернутися – то воно навернеться насамперед. Саме тому дані дублюються на комп’ютер відключений від мережі та розетки, коли він не використовується під дублювання (або перегляд відео, агась).

Подібний і будь-який інший сервіс не є гарантією того, що ваші дані не пропадуть. Є віруси, які вміють кодувати більшість фотографій, документів, аудіо та відеофайлів, також збій у програмному забезпеченні може викликати видалення файлів з одного або двох джерел синхронізації одночасно. Я завжди вірю в те, що може статися навіть те, чого не може статися. Тому цей сервіс корисний, наприклад, щоб завжди мати на комп’ютері (або ноутбуку або телефоні) фотографії та/або файли, необхідні одночасно в кількох місцях. Таким чином, можна синхронізувати нотатки, музику, картинки. Та загалом що завгодно. Більшою мірою для цього воно в мене використовується.

Головне меню програми виглядає так:

Як бачите – нічого складного чи надзаумного немає. Показано кількість даних на цьому комп’ютері (папки та файли), зайнятий ними простір та ресурси, які споживає програма (0.63% завантаження ЦП та 54.3 мб пам’яті). У просте завантаження ЦП взагалі становить 0.02%, але потрібно враховувати що завдань синхронізації у мене мінімум. При використанні цієї програми у великій мережі з безліччю файлів за деякими відгуками є ймовірність того, що комп’ютер з яким відбувається синхронізація буде сильно навантажуватися, але у нас трохи інша задумка, тому ресурси на роботу йдуть мінімально.

Чому саме Syncthing?

Вибір був із Seafile, Nextcloud, Owncloud та кількох інших. Останні пропонують більший функціонал, але чи потрібний він? Мало кому цікаво, як готується штрудель, якщо вони віддають перевагу печінці, так і тут – мені важливо було при мінімумі часу витрат і вкладень отримати максимальний результат. Seafile перестав мати серверну частину під Windows (а у мене є залізка майже простоююча більшу частину часу і працююча на старій добрій Він7), Nextcloud і Owncloud вимагають для себе або хостингу (що складніше/дорожче) або окремий комп’ютер на чомусь на зразок Ubuntu. Чи це виправдовувало все непотрібний функціонал? Для мене немає. У результаті я натрапив на проект, який працює за принципом торентів. Найголовнішим плюсом цієї програми є відсутність необхідності прокидати порти і робити налаштування під доступ ззовні, наприклад на телефон було знято фото. Телефон, що працює від мережі 3G. Додаткових параметрів доступу не робилося. Тобто все відбувається шляхом додавання ID нашого обладнання та далі за допомогою UPnP пристрою знаходять одне одного та виконують необхідні для нас завдання. Такий підхід до реалізації дозволяє налаштувати синхронізацію навіть людям, далеким від напряму IT як такого.

Основний функціонал

Основний функціонал програми зроблений під резервне копіювання даних Тобто вибираємо основне та додаткове джерело, напрямок копіювання (тільки завантажити, тільки завантажити або синхронізувати між собою вміст обох папок). За словами розробника, програма вміє відстежувати зміни у файлах та змінювати лише частину файлу, що була змінена. Як це відбувається на практиці не підкажу, та й мало кому воно буде цікаво у наш вік надшвидкісних вай-фаїв, коли будь-яку інформацію можна передати мало не за секунди (адже я ще пам’ятаю часи, коли ходили в гості з жорсткими і пів дня могли копіювати фільми та музику). Є можливість шифрування, від якої я відмовився щоб вкотре не навантажувати ноут. Що найцікавіше – підтримується версійність (якщо пам’ять не змінює до 10 копій). Версійність має на увазі під собою, що навіть у разі змін у файлі (наприклад текстовий запис або картинка) зберігається певна кількість копій файлу, які згодом можна використовувати. Коло застосування цієї особливості велике, але, знову-таки, в моєму випадку необхідності в цьому немає, тому що мені потрібне просте дублювання фотографій.

З явних мінусів

Так, це не окремий NAS і ні, доступу до файлів немає за межами синхронізації (ви не можете зайти по подібному протоколу через інтернет і переглянути свої файли в браузері або програмному забезпеченні), але в такому разі я б порадив вам придивитися до пристроїв на кшталт Qnap або Synology, які мають подібний функціонал. Мені ж цінніше, що у мене це ПЗ запущено на ноутбуці, який потужніший за більшість NAS будь-якого з перелічених вище виробників, і який без проблем впорається ще з десятком-другим різних завдань 🙂

---

Навіщо мені знадобилася хмара?

Змінюючи телефон, я натрапив на свої старі фотки, розташовані в MiCloud. Обсяг там був невеликий, тому із завантажених 5 Гб фото займали більшу частину простору (тим самим забивши його повністю), що призвело мене до висновку про недостатність такого обсягу для резервного копіювання. Хоча з телефонами рідко відбувається щось таке, що всі дані та фото зносяться “ось прям ось так ось”, все ж таки мені комфортно тримати все в плюс-мінус одному каталозі і завжди мати доступ до фотографій, зроблених на телефон. Та й до комп’ютера з таким розкладом телефон потрібно підключати рідше, а значить роз’єм буде швидше.

Не менш зручною могла бути реалізація нотаток, але на жаль рідний додаток LG робить нотатки в нестандартному розширенні і якось їх відкрити на комп’ютері, а тим більше відредагувати, є неможливим.

У перспективі можна в синхронізацію додати папку з музикою тазавантаживши її торрентомкупивши її – автоматично, тобто по вай-фаю, заливати у телефон. Любителям переглядати відео можна також закинути цю папку в синхронізацію, поставивши подвійний варіант (коли після перегляду видаливши файл на одному пристрої його не буде і на іншому). Це лише найбільш типові варіанти використання подібної функції.

Сподіваюся, дана інформація буде комусь корисна. Якщо виникли якісь питання – питайте у коментарях, постараюся відповісти на них 🙂