Трохи про життя

І знову настала осінь. Цього року вона видалася холодною, дощовою і зовсім не надихаючою.

Начебто природа відчуває, що відбувається у мене всередині та відображає це. Але треба все розфарбувати довкола заново і продовжувати йти вперед. У будь-якому випадку все, що сталося, залишиться назавжди з нами, але не можна на цьому зациклюватися.

Отже, перший тиждень жовтня для мене став благодійним. Роздала трохи своїх речей нужденним, і віддала частину дитячих дрібничок, для благодійного ярмарку дала кілька баночок варення. Дуже сподіваюся, що все це стало в нагоді людям. Адже зовсім не важко поділитися тим, що є, нехай цього й мало, з тими, у кого зовсім нічого немає. Тим більше, якщо кожен щось від себе так пожертвує, то вже ціла добра справа, то нужденних буде трохи менше і можливо світ стане трохи добрішим.
Ще залишилося трохи дитячих дрібничок, які чекають на нових власників. Роздаючи так ці дрібнички я відчуваю одночасно і смуток і радість. Радість тому, що я можу комусь допомогти, а сум… тому що з ними доводиться розлучатися…
А ось про ярмарок я розповім докладніше. Є у нас така благодійна організація “Спасибо!”. Вони роблять ярмарки для збирання грошей на лікування дітей зі складними захворюваннями. Суть у тому, що будь-яка людина може там взяти участь – принести випічку, консервацію або вироби ручної роботи, а також допомогти все це привезти-розкласти, або ж просто відвідати такий ярмарок і щось придбати. Цього разу ми приносили консервацію, а то я у своїй випічці поки що так не впевнена, щоб її на загальний суд виносити). Але це в проекті, а поки що найближчим часом я хотіла зробити трохи текстильних іграшок – кажуть це ходовий товар! Хоча і шию я вкрай повільно і не впевнено, ентузіазму у мене багато, думаю його вистачить на кілька миленьких ведмедиків. Навряд чи я встигну їх зробити до найближчих вихідних, але намагатимуся хоча б до наступного ярмарку встигнути.

А ще я нарешті була у театрі! Я дуже давно не була там, а тим більше в Українському драматичному театрі та ще й на виставі українською мовою “Шинкарка”. Була на деяких виступах, що гастролюють, але не на тих, що показують у нас регулярно. І я просто у захваті! Незабутнє видовище, чудова гра артистів і звичайно сам сюжет! Все ж таки сучасний театр зовсім не схожий на той, який я пам’ятаю з дитинства. Все стало живіше, яскравіше, незвичайніше. Вистави урізноманітнювали сучасними костюмами, музикою та декораціями. Все це треба винятково бачити, словами неможливо описати все те, що відбувається на сцені. Приходьте до театру і насолоджуйтесь видовищем!