Pentax K-S2 у 2023. Золота середина дзеркальних камер?

Поговоримо про нестандартну камеру, з якого боку на неї не подивись. І про те, за що я її люблю. Поїхали!

Камери…за своє життя я встиг побачити кілька періодів-переходів між тенденціями і технологіями. Моє дитинство пройшло у 90-ті, коли золотим стандартном була або більш професійна камера типу Зеніт, або так звальні “мильниці”, як приклад, від Кодак. Ближче до нульових у сусіда з’явилась цифрова портативна камера. Це було чимось новим і дивовижним. І з того часу почалась популяризація цифрових камер. Я б сказав, що 2000-2010 роки були ознаменовані віком не тільки цифрових, а й дзеркальних камер як таких. Люди почали отримувати якість у цифрі найбільш наближену до якості на плівці і почався масований перехід на нові камери. Наприкінці першого десятиліття нового сторіччя, світ побачить перша бездзеркальна камера від Panasonic,  і ніхто ще не буде здогадуватись, що це і є кінець епохи дзеркальних камер. Але повернемось до сьогодення і…K-S2.

Мій перший Пентакс (K5-II) з’явився в мене десь у 2012, коли дзеркальні камери все ще були на коні, а через 3 роки після того з’явився K-S2. Порівняно з камерою, що вийшла трішки раніше (K-S1) ця модель вже могла називатись “повноцінною дзеркальною камерою”, бо ж з неї вже прибрали “рюшики” і дали той самий корпус, котрий з часом буде використовуватись і у Pentax K-70 і у камери, що вийшла зовсім нещодавно – KF. Які ж особливості має K-S2 порівняно з іншими камерами від…Pentax?

Особливості

K-S2 стала першою камерою від компанії Pentax, в якій виробник вирішив піти на відчайдушний крок і встановити поворотний екран. Звісно ж не сенсорний (це Pentax, ну camon!), але Pentax це компанія, котра дуже довго відходить від певних канонів. Тому просто повірте, що додавання поворотного екрана у корпус дзеркальної камери це великий крок. Тим більше – лишалось питанням, як сприйматиме кінцевий результат людина, котра звикла користуватись камерами цього виробника. Але людям сподобалось, і саме тому (а може просто, тому що було ліньки розробляти новий дизайн)  K-S2 став початком цілої ери. Хоча, можливо, й трішки запізно (як приклад, у Canon 600D такий екран був ще у 2011 році).

Другий важливий аргумент на користь K-S2 була його нова матриця. Точніше, матриця вже використовувалась у K-S1, і, ходять чутки, що вона ж використовувалась у Sony Alpha A3000/A3500, що цілком обґрунтовано, бо ж…

Втім, це скоріш не плюс і не мінус. Справа в тому, що збільшення мегапікселів не дуже позитивно вплинуло на роботу при низькому рівні освітлення, тож якщо вам важливо знімати в темряві, то краще було б взяти або більш нове (K70) або ж більш старе (K5 або K5-2), в яких матриці по цьому параметру були “трішки” попереду. Чи достатньо для мене робота цієї камери у low-light? Ну…я вважаю нормальним ISO 3200 на своєму Panasonic G80. Тож про що тут зі мною говорити? 🙂

Третя відмінність – це наявність Wi-Fi модуля та NFC для доступу до камери з телефона. Тут важливо зауважити, що у K-S2 зникла можливість підключення дротового пульта (а у вас він був?..), тож можна впевнено сказати, що це був ще один відчайдушний крок для компанії. Втім, він був вдалий. Користуватись камерою з телефона досить комфортно з моїх власних відчуттів. Що цікаво – візерування через екран смартфона відбувається не в умовному режимі Liveview. Завдяки цьому автоматичне фокусування в такому режимі працює з тою ж швидкістю що і через відеошукач, і…тут, мабуть, слід було просто зауважити, що у камер від Pentax автофокус працює дуже по різному в режимі використання камери через відеошукач і у режимі Liveview. Причому це не “трішки повільніше”, а так, що легше сфокусуватись вручну. Тож додавання вай-фаю в таку камеру є дійсно великим і важливим кроком. Хоча батарейки у камерах Pentax садяться швидко, а вай-фай з тим може ще більше допомогти 🙂

В іншому – це все той самий Pentax. З його вологозахищеним корпусом, звичним керуванням, стабілізацією в тушці, і слабеньким акумулятором. Але щось є в ньому такого, чому саме він тобі подобається. І хочеться якось більш детально розібрати відчуття від користування ним.

Відчуття

Коли ви дивились знімки, котрі були зняти на плівку. Зізнайтесь, чи було у вас бажання теж взяти стареньку камеру…заправити в неї плівку…і піти робити свої шедеври? Думаю, що так. І от саме Pentax це та камера, котра своєю, часом, “дубовістю”, повертає нас в ті самі часи, коли фотографія була чимось…неспішним. Коли, щоб зробити гарний знімок, треба було так чи інакше підготуватись до нього. Я пам’ятаю, як тато заряджав спалах для свого Зеніта, щоб той можна було використати поза мережею 220, до якого той спалах і підключався. Після зарядки був певний час, коли він міг спрацювати навіть якщо не був підключений до мережі. І от це було з одного боку поспішне, з іншого дуже повільне мистецтво. Так і тут, щоб зробити гарний кадр потрібна витримка і розуміння того, що саме тобі хочеться отримати. Один з прикладів ось цей знімок:

Я знайшов зручну квітку, до котрої час від часу підлітали бджоли, пристрілявся по точці фокусу котра мені була потрібна. І чекав вдалого моменту. На такому професійному ресурсі як 500px цей знімок не дуже оцінили, а от на Девіанті він зібрав близько 100 вподобайок. Але важливіше те, що ти сам можеш отримати саме те, чого хотів від камери. І це був той самий випадок.

В руках ця камера відчувається добре збитою. Ніяких коливань або тарахтіння. Все так як має бути у професійної камери. І хоча лінійка цих камер (особливо K-S) була не те що аматорська, а скоріш “початкова”, якщо порівняти цю камеру з аналогами від Нікон (D3400-D5500) вона відчувається більш капітальною, хоч і, відповідно, важчою. Важкість у камери виникає з двох причин. Перша з них це шасі, на якому закріплені всі елементи камери. Воно не пластикове а металеве, що додає ваги. Друга причина це, відповідно, стабілізатор. Він тут вбудований у саму камеру, тому працює з будь якою оптикою, якщо вірно вказати її фокусну відстань. Якось я тестував стаб у Pentax KP і порівнював його с Olympus E-M1, котра славиться своїм стабом. Тоді мені здавалось, що результат буде цілком зрозумілим і на користь камери від Олімпус, але Пентакс сміг довести зворотнє і дати результат ледь не кращий, ніж у конкурента.

Камери від Pentax завжди мають ряд особливостей, і я зараз не про характеристики, а про…назвемо це “ідеологією”. Камера вміє писати відео, але краще на ній цього не робити. Камера має захищений корпус і оптику, але краще з нею не плавати під водою. Камера буде робити вам добрі знімки за умови, що ви самі розумієте що робите і не сподіваєтесь на “ай, вийде як вийде”. Трішки спокою, трішки уваги, трішки натхнення – ваш квиток до гарних знімків.

Знімки

Не дивлячись на мою любов до знімків з великою глибиною різкості, котрі дають камери типу моєї нинішньої Panasonic G80, саме знімки з Pentax K-S2 найчастіше викликають в мене бажання глянути, на яку ж камеру був зроблений той чи інший знімок. І тут питання у магії. Важко сказати – це питання трішки більшого сенсора, ніж у Панасоніка, чи ж особливості дзеркальних камер, але знімки мають щось таке, через що тобі вони подобаються. Я користувався камерами різних брендів і моделей – Canon 100D, Nikon D7200, D90, D3400, D5500, Sony Nex 3, 5, 6 – і здається, що жодна з них не викликала такого захвату від результату, як K-S2. Можливо справа в упередженому відношенні чи ж в тому, що тим камерам я приділив менше уваги, але я думаю, що насправді тут питання було у комфорті. Пентакс має безліч творчих фільтрів з їх відособленням і налаштуванням, а також поворотний екран, до якого я звик ще на “мікрі”. Тож я завжди був вільний у виборі вірного (на мою точку зору) куту зйомки і кінцевої реалізації задуму.

Звісно, ці знімки не про перемоги в якихось конкурсах, але мені достатньо, що ними я можу виразити своє сприйняття і бачення світу. Свою точку зору на ті чи інші речі.

В тому чи іншому вигляді, саме Пентакс дає мені можливість виділяти якісь окремі моменти (як буквально, дивлячись на знімок вище, так і образно).

Більшість робіт, які я на нього знімаю, це, звісно ж, макро. На нього є безліч об’єктивів, котрі за помірну ціну (близько 50-100 доларів на Ебеї) можуть дати мені картинку, котра на камерах Nikon і Canon отримується в два-три рази дорожче (враховуючи різницю у вартості оптики).

Можливість накладання додаткових ефектів і їх настроювання під себе розширюють творчі можливості, які відкриває перед користувачем ця камера.

Косяки

Головний “косяк”, по суті, єдиний – проблеми з діафрагмою. Часом вони виникають на камерах з малим пробігом, як то було з K-S2, на котрому я вчився вирішувати цю проблему, часом їх не видно на камерах, пробіг котрих майже досяг гарантованого виробником (як то мій Pentax K-500, в котрому більше 90 тисяч пробігу спрацьовувань затвору). Проблему можна вирішити буквально за годину, маючи в інвентарі лише напильник і викрутку. В іншому я не помічав по камерах цього виробника, що в них можуть бути якісь “підводне каміння”, що обов’язково виникне під час використання, як то проблеми з затвором у камер від Olympus. Це, мабуть, вже не косяк, а головний плюс – якщо ви погоджуєтесь з тою чи іншою роботою вашої камери – є впевненість, що вона вам прослужить довго. Без всяких “але”.

Суть запису

А суть цього запису дуже проста. Їх аж дві. Перша полягає в тому, що мені хотілось розповісти про камеру, котру я для себе перевідкрив, поки вів полювання на Pentax K-70. Друга ж більш меркантильна. Мені хотілось з одного боку подякувати користувачу Kit Che, котрий прочитавши мою статтю, вирішив прислати мені напів-живого донора Pentax K-S2, з іншого зробити корисну справу. Якщо в когось буде проблема з якимись камерами серії K-S2, K-70, KF (остання “скоріш за все”) – відпишіть в коментарях або зв’яжіться зі мною, можливо ця запчастина буде робочою в отриманій мною камері і…ви зможете цілком безкоштовно отримати ту чи іншу необхідну запчастину. Думаю, це буде найбільш вірне завершення історії одної з таких камер.

За попередньою історією вона десь поплавала (якщо не помиляюсь). Затвор спрацьовує, на керування камера реагує, на екрані нічого не показує. Камеру не розбирав, тож важко сказати що і як, втім елементи корпусу в гарному стані, так що коли що – знаєте, де шукати 🙂