“Тут могло бути ваше відео”. Нарікаю на криворукість

Мені завжди хотілося знімати кліпи на музику. І мені здавалося, що у мене стільки ідей і є бачення як це має виглядати. Але коли справа дійшла до обробки відео я зрозумів, що все не так як думалося. Поскаржимося?

Коли ти плануєш щось зробити, ти завжди бачиш це з якогось ідеального ракурсу. Мовляв “зараз…годинка і буде готова”. Проходить весь робочий день, а ти так і не зробив. Легко просто склеїти відео, складніше зробити його смотрибельним. Тобто показати комусь, що йому є що подивитись. А з того, що я можу показати на відео, це не історія, а купа “жо” (в буквальному значенні) нашої компанії. Немає якихось цікавих планів, немає зйомки з різних боків, а єдине “зараз я зроблю красиво” я прос *, т.к. моє “красиво” було записано на вимкнену камеру (так-так, нефіг знімати камеру на ходу). Зрештою що? Через війну відсутність відео, яке планувалося залити. Чому? Тому що я криворушкіроп.

Проблеми тут дві. Перша в тому, що камера закріплена тільки в мене, друга в тому, що камера тільки одна (за фактом дві в наявності). Це не дає “занурення”, це дає статичну картинку з жоп, що їдуть на велосипеді. І з цим щось потрібно робити, інакше користі з усіх відео як з козла молока.

Я не хочу завантажувати відео в дусі запису на відеореєстратор. Я хочу, щоб вони були живі. Знімати моменти, демонструвати щось. Але треба визнати, що з моїм коханням “робити все самому” складно зняти щось гідне. А у команді мені працювати складно. В результаті ми маємо що маємо – плюс мінус фотозвіт та відсутність виразного відео з подорожі.

За кілька днів на мене чекає (у перспективі) ще одна поїздка. Цікава з усіх боків, у тому числі з погляду того, щоб її зняти. Знову зйомки однієї людини, знову спроба перевершити відеореєстратор. Замість триколісника (на якому все робити зручніше, наприклад знімати однією рукою, а іншою рівно тримати кермо) буде фет, на якому я вперше їхатиму. Складна погода, складна дорога, складна спроба зняти картинку та при цьому працювати на результат (у даному випадку на успішне/швидке завершення маршруту). Моя сором’язливість дається взнаки і зйомок з магазину, і ймовірно з Рівного особливо не буде. Буде зйомка з траси, вже в дорозі. Мінімум людей, і можливість розповісти про суть того, що відбувається. Як тоді з таймлапсами мені хотілося б (насамперед) не зачинити саму ідею.

Загалом подивитися. Деколи відчуття, що я надто багато на себе взяв. Але поки це викликає в мені інтерес, я цим займатимуся день у день, покращуючи свої навички.

Починати завжди складніше, особливо, коли ти починаєш щось сам.