Crown Trick. Гарна-погана гра

Багі-рандом-рандом-багі-багі. Огляд гри через два роки після виходу

Є такі ігри, які на картинці та ролику виглядають цукеркою, але при спробі заглибитись у їхній світ ти стикаєшся з тим, що розробники у певний момент просто взяли та наплювали на свій же продукт. Гра від китайської студії Next Studios – саме такий продукт. Але давайте спочатку про саму гру.

Сама гра

Ми прокидаємося в деякому місці і зустрічаємо корону, що говорить. Корона (один із неігрових персонажів) коротко розповідає нам суть і пропонує вирушити у пригоду, де ми у снах знищуватимемо кошмарів. У сюжет я вникав дуже абстрактно, тому що в таких іграх (найчастіше) історія не має якихось серйозних сюжетних поворотів, тому навіщо вона взагалі потрібна? За фактом весь сюжет це кілька діалогів з персонажами, в яких вони розповідають про особисту історію, яка якось перетиналася з тими, проти кого ми маємо виступати. Я сказав би, що це більше нагадує якийсь соус, під яким нам подають ігровий процес. І він тут, зізнатися, дуже цікавий.

За своєю суттю Crown Trick найбільше нагадує Dungelot, у якій дій та можливостей було набагато менше, але ігровий процес був дуже близьким. Тут нам дають класичне блукання по кімнатах, що відкриваються-закриваються, з випадковою генерацією контенту в них, тобто класичний варіант рогалика. По суті, випадково у нас все – починаючи від початкової зброї і закінчуючи навичками, які тут представлені у вигляді фамільярів, яких нам, перш ніж використовувати, потрібно перемогти. З інших альтернатив спадає на думку Dead Cells, але тут вид зверху і покроковий режим боїв. Така суміш одного з іншим і третім роблять гру справді цікавою, у тому числі для реіграбельності, якби не дещо “але”.

“Але” №1

Перша проблема, з якою я зіштовхнувся у грі, стало управління. І з ним пов’язано одночасно кілька моментів. По-перше, воно занадто заточене під управління з клавіатури+мишки. Можливо з геймпада також зручно гратиме, але у звичному для ПК тандемі у мене стався казус – гра переставала реагувати на клавіатуру. Тобто мишка дозволяє виконувати дії, а рухатися персонаж відмовлявся. При цьому на поворот персонажа (поєднання Shift+стрілочка) персонаж цілком реагував. Допомагало лише вийти з гри поєднанням Alt+Tab, натиснути кнопку на клавіатурі та повернутися в гру. Це допомагало до наступної кімнати. Як виявилося, причина була в підключеному до комп’ютера геймпаді. З огляду на те, що у мене він підключений майже завжди, це дуже дивний момент, який не був виправлений з моменту випуску гри, хоча минуло вже кілька років.

Зброя та предмети

Нерідко я звертаю увагу на те, чим нам пропонують боротися з полчищами ворогів і яким чином. Тут є кілька видів зброї (гвинтівка, палиця, меч, сокира, пістолет, спис, жезл, рукавички) кожен з яких має свій тип атаки (спис пробиває двох ворогів, гвинтівка також пробиває до чотирьох ворогів, меч б’є на три клітини перед собою, сокира б’є по колу), за рахунок чого ігровий процес стає вельми не тривіальним, адже ми можемо, умовно, вибрати один із восьми “класів”. Хоча класовість тут відносна, тому що фамільярів (навички) ми вільні обирати та групувати у будь-якому вигляді. Тобто не проблема створити персонажа з ближньою зброєю, який закликатиме істот або ж кидатиметься брилами льоду. Варіативність зачаровує, і з цим важко посперечатися, але повернемось до мінусів.

“Але” №2

Для прокачування персонажа нам доступні кристали, які ми отримуємо нарівні із золотими монетами (основна валюта гри для купівлі предметів). Якщо у нас залишаються не витрачені кристали, нас попереджають, що вони згорять, якщо ми вирішимо почати грати не витративши їх. І ось дивина, з якою я зіткнувся, полягала в тому, що гра геть-чисто не реагувала на кнопку “Ні”. Тобто я міг вибрати або “Так” або “Так”. При спробі вибрати “Ні” кнопкою на геймпаді – гра, знову ж таки, не давала мені цього зробити. Гра була куплена на двох облікових записах Стіма, і на другому (поки що) з цією проблемою ми не зіткнулися. Тим не менш, проблема дуже напружувала, коли ти забув витратити очки прокачування на поліпшення характеристик персонажа.

Бойовий досвід

Варто сказати, що незважаючи на наявність кількох чотирьох різних локацій, скрізь є свої вороги та зустрічаються свої фамільяри. Більше того, наприкінці рівнів на нас чекають кілька різних босів, які знову ж таки, випадково випадають. Я не сказав би, що у грі не вистачає такого контенту, і що цікавіше – кожен противник дуже опрацьований. А ось штучний інтелект не завжди такий яскравий, як хотілося б – якщо перед ворогом стоїть стіна з вогню, з 99% ймовірністю ворог піде прямо через неї, не намагаючись обійти. Втім, і тут я зіткнувся з цікавою дивністю – покликаний фамільяр акуратно обходив плитки з ефектами (лід, отрута, вогонь), щоб не отримати шкоди. Дуже дивно, що вороги йдуть напролом, а фамільяри обходять їх.

Також хотілося б окремо відзначити наявність цих самих “плиток з ефектами”. Справа в тому, що при певній атаці на плитках навколо персонажа може бути отрута, вогонь, лід, вода, вітер, електрика – кожен із ефектів робить щось своє, за рахунок чого на персонажа може накласти горіння. німота, зледеніння або будь-який інший ефект. У цьому плані гра дуже нагадує концепт із Магіки або Divinity Original Sin, в якій елементи можна було змішувати та отримувати щось нове. У Crown Trick це працює так само, і мокрий ворог може отримати оглушення від електрики, а отруївши одну плитку з водою – інші плитки також отримають отруту. Це дає велику різноманітність у механіку ведення бою та підбору фамільярів під конкретне проходження

“Але” №3

Я назвав би його хард-хард-хард-мод. Це коли тебе замість NG+ закидають одразу ж у NG+7. Справа в тому, що після проходження гри нам пропонують пройти її ще раз. З більш потужними ворогами і складнішими складнощами. Зазвичай наявність NG+ має на увазі наявність більш складних босів або якісь особливі предмети, які сприятимуть нам геймплею на більш високих швидкостях. Але…все що нам дають – це лічильник ходів збоку і ігровий процес, що реально ускладнюється, причому настільки що я просто так і не зміг за два дні пройти хоча б перший рівень на новій складності. Все стає настільки непрохідним, що ти навіть до боса далеко не завжди встигаєш дійти. Ще більше ситуацію посилює рандом, який тут часто просто смертельний. І справа не в тому, що ти не так граєш. На початковому рівні тобі вже зустрічаються два-три фамільяри (нерідко парочка зустрічається перед кімнатою з босом), від атак яких ти не можеш піти, оскільки місцевий “dash” (уворот) дуже обмежений у кількості використання. Можливо (теоретично) повністю вкачаний персонаж або персонаж, якому (якимось боком) на початку гри дісталася легендарна зброя і зможе пройти, але… за два дні так і не випала комбінація, яка дала можливість пройти гру хоча б до другої сходинки.

---

Гра має чудову малювання, цікавий ігровий процес, велика кількість предметів та ворогів. Загалом і в цілому все, через що її можна було б віднести до відмінних ігор, та віднести до категорії “Choice!” (До неї я відношу ігри, які дуже рекомендую до покупки), але … ряд моментів приводять до думки, що через них цю гру складно рекомендувати до покупки. Принаймні за повну вартість, а не за знижкою. Наскільки гра цікава сама по собі, настільки три вищеописані мінуси зіпсували про неї враження, і змусили задуматися про те, що гра в результаті привносить якусь частку розчарування, чи що.

Ігри я поставив би 7 із 10, що близько до оцінок Стіма (80-86/100). Ця гра здатна подарувати як хвилини радості, так і години хвилини розчарувань, пов’язаних з відсутнім балансом від сесії до сесії. Це гра не про звичку, це гра про випадок.

Upd від 11.09.2022

Справедливості зазначу, що все-таки вдалося пройти гру на NG+ з нереальною легендарною зброєю і купою реліквій на посилення втрат. Тільки ось проблема в тому, що головного боса було знищено парою-трійкою ударів цим мега-білдом. Це ще кілька слів на тему “дисбалансу”

Upd від 12.09.2022

Добив всі досягнення, у тому числі з найскладнішими босами, але вдалося це зробити після встановлення доповнення з “нескінченним режимом”, яке додає деякі предмети і фамільярів. Можливо в цьому полягав секрет успіху, але виліз косяк – зайшовши в одну кімнату гра повідомила що я “завершив випробування” (вороги самі себе вбили в кімнаті, це ще одне про “безбаговість” гри), і видала мені скриню з нагородою. Скриня вилізла прямо біля мого персонажа і персонаж ніяк не реагував на управління, як і сама гра. Довелося перезапускати.