Коротка замітка про Skeletal Avenger

На огляд бажання немає, а ось замітку будь ласка. Чим запам’яталася гра Skeletal Avenger

Через сотні (тисячі?) годин у різних рогаликах тебе стає складно чимось здивувати. Як мінімум ти вже плюс-мінус розумієш про що буде геймплей, що від тебе вимагається, і через п’яту годину ти вже бадьоренько проходиш рівні, зрідка вмираючи. Так от, насамперед ця гра дивує своєю…тривалістю.

100 годин

Коли я щось питаю у Сашки в дусі “як ти думаєш, скільки…” – вона має властивість занижувати число. Коли я в неї спитав – як ти думаєш, скільки ми награли у цю гру? – Вона мені відповіла “думаю близько 100 годин”. На моє внутрішнє сприйняття цифра також була близько 100-120 годин. Насправді я був дуже здивований, коли вибивши всі досягнення і пройшовши на складності NG+, виявив, що ми награли всього 25.3 години . І це свідчить про одну річ – гра занадто…одноманітна.

Ми прокидаємось у деякому підземеллі і не особливо розуміємо хто ми, і що з нами сталося. Хтось, що нагадує Харона, каже, що допоможе нам знайти вбивцю, завдяки якому ми тут і опинилися. Але натомість він хоче, щоб ми йому принесли деяку частину “кривавих каменів”, які нам і належить добувати, проходячи рівні. Усього в грі чотири локації, у кожній з яких ми можемо вибрати рівень з тим чи іншим видом складності. Підземелля відрізняються кількістю кімнат та предметами, які ми можемо у них знайти. Кожна з чотирьох локацій має на увазі наявність своїх особливих супротивників, які, втім, часто будуть повторювати свої атаки, але по-різному виглядатимуть з локації в локацію (маг, що стріляє вогненними кулями, лучник зі стрілами і маг з магічними кулями для мене є один персонаж з одного атакою, але різною візуалізацією). Наприкінці рівня на нас чекає міні-бос у вигляді особливо складного супротивника наділеного спеціальною атакою. Загалом і в цілому гра могла б вийти непоганою, але щось пішло не так.

Щось не так

Давайте погоримо про особливості. По-перше, у грі є зброя кількох типів. Кожна зброя має основну та спеціальну атаку. Хоча це й привносить певну різноманітність, але загалом гра більше “клікер”, ніж рогалик. Варіативність рогалика занадто мала, є додаткові здібності, які роблять геймплей більш різноманітним, але це на кшталт “беремо атаку вогнем. Беремо посилення атаки вогнем на 100–400%. Ідемо всіх випалювати”. При певній зброї (кинджали, у яких спеціальна атака це шість-сім кинджалів, що летять у різні боки) і навичці (бонус шкоди блискавкою для спеціальної атаки) ми можемо просто знищувати всіх і вся, у тому числі босів. І це працює. Тобі не хочеться міняти зброю на іншу, адже… навіщо? Ти можеш набити ачивки і все. До речі, з ачивками теж не все так просто. Є досягнення за “проходження 50 завдань”. Справа в тому, що я їх не набив навіть коли майже пройшов NG+. Відмінність NG+ у тому, що монстри з усіх локацій є на всіх локаціях. І ти можеш пройти NG+, відкрити NG++, але явного сенсу в цьому немає. Як і якогось сенсу бігати.

У грі є багато прірв та місць, через які тобі потрібно перебиратися, але твій персонаж не здатний впасти. Якби міг – це б, можливо, бісило, але, чорт забирай, у Kill to Collect навіть цей момент розважав – коли твій персонаж якось тупим (через глюк гри?) впав і помер. Тут же все надто “пінопластово” в одному місці, і грубо в іншому. Як приклад – ми не можемо втекти від ворогів, адже віддаляючись від ворогів, які нас помітили, вони… прискорюються за нами. І якщо ми набрали там три десятки ворогів – увесь натовп бігатиме за нами. Це в чомусь нагадує Road Rash, в якому ти не міг відірватися від супротивників (і вони від тебе) настільки далеко, щоб не мати змоги втекти. Останні гравці завжди їхали швидше, а перші завжди повільніші. Тільки там це було викликано тим, щоб було цікавіше бити морди іншим, покемонів супротивників в одному місці і швидко знищити спеціальною здатністю, на зразок тієї про яку писалося вище.

Часом складається враження, що гру розробляли трафаретом. Чотири локації. П’ять різних істот у кожній локації. Дві-три години на проходження кожної локації, для проходження якої нам потрібно набрати необхідну кількість кристалів крові. Завіса.

Щось так ще більше не так

Не дивлячись на одноманітність, перше проходження гри цікаве. Тобі цікаво бігати, знаходити нову зброю та предмети, уникати атак нових супротивників. Але все це триває близько 10-12 години. Чого за вартості гри в 114 грн недостатньо. Ні, не так, вибачте. Ви з дуба впали?! 10 годин геймплей за 114 грн?! Ще нещодавно Divinity Original Sin можна було взяти за пару сотень за акцією. Про що ви?! 86% позитивних відгуків – про що ви? Адже це саме той випадок, коли 14% гравців з негативними відгуками мають рацію! У них чітко описано те, про що я писав, але в парі пропозицій. Головна теза – гра стає нудною після 1-2 годин.

Замість виведення

Розділимо гру на два види – безкоштовно отримана та гра, за яку ви віддали 114 грн. Якщо вона дісталася вам безкоштовно – дуже рекомендую побігати та пограти. Декілька вечорів вам буде чим зайняти себе і відпочити. Якщо у вас стоїть питання у покупці гри за суму на зразок 3 у.о. – Обійдіть стороною і навіть не думайте купувати. Просто тому, навіщо вам її купувати, і псувати рейтинг у 86% позитивних відгуків? Воно того не варте… 🙂

Ps завантажуючи картинки звернув увагу, що вони в повну роздільну здатність монітора. Ось вам і плюс – гра підтримує формат монітора 21:9 🙂

Pps деякі називають гру “кращим клоном Diablo”. Ці люди просто не грали в Book of Demons.