Last Evil. Дуже брудний огляд на…дуже брудну гру? 18+

Давно в нас не було чогось на тему 18+, а ще і з ігор, а ще й і з…виключно 18+, бо…Бо буде забагато скріншотів. Добре, що гра, порівняно з попередньою, мала таку можливість 🙂

Якщо взяти Slay the Spire, додати зовсім “трішки збочень”, краплинку Порнхабу, прикрасити це все смачним соусом із збалансованості, ми…отримаємо Last Evil. Можливо опис не дуже зрозумілий, з першого погляду, але давайте про все детально.

Доріжками Slay the Spire..

Справа в тому, що карткові ігри існували і до вищезгаданого продукту, але після його виходу зробилась прям якась мода на випуск карткових ігор в тому ж самому вигляді. Сказав би що на тому ж самому движку, але це не зовсім так. Тим більше, що свободи у Last Evil трішки більше. Тож основна механіка карткових боїв нам вже відома і зрозуміла. Втім, якщо не помиляюсь, у Slay the Spire мана була єдиним ресурсом для заклять і невикористана мана переносилась на інший хід. Тут такої благодаті немає, втім додано ще один різновид “мани”, а саме “хіть”. Якщо мана відновлюється кожен хід, то хіть набирається кількома методами – спеціальний артефакт (наприклад, “Кільця для сосків”, котрі дають 1 очко похоті кожні 2 ходи), картками, котрі додають кілька одиниць, або ж з міні-квестів, рухаючись полем гри. Є картки, котрі потребують ману, є ті що потребують хіть. Тож, умовно, ми можемо піти або шляхом, коли більшість заклять при збиранні колоди будуть використовувати і відновлювати хіть, або тим, коли основним ресурсом буде мана. За бажанням можна і комбінувати закляття і отримувати дещо середнє.

Якщо напряму порівнювати зі Slay the Spire можна згадати про класовість персонажів, кожен з яких давав свою механіку. Тут класів немає, бо ж ми виступаємо в ролі сукуба – основного і єдиного ігрового персонажа. І тут прокачка по одному з трьох напрямків, згаданих вище і дасть кінцевий результат, коли у нас персонаж буде налаштований або на велику “фізичну” шкоду, або на втрату здоров’я від кровотечі, або на масовий, хоч і невеликий, урон по всіх ворогах одночасно.

Головною відмінністю цієї гри є можливість йти на всі чотири сторони. Тобто, ми можемо або ходити по мапі і бити супротивників, тим самим поповнюючи колоду карт новими після кожної битви, або ж спробувати перемогти героя (більш сильного ворога) і отримати окрім картки ще й артефакт. Також є варіант одразу направлятись у бік боса, або ж завітати до торговця. Звісно ж нам знадобляться гроші, і…тут нам прилітає перша тематична ластівка. Справа в тому, що грошима тут виступає есенція. Ну…есенція. Добувається вона або після бою (1-3 одиниці якщо просто підібрати, 3-10 одиниць, якщо ми готові відмовитись від очків похоті), або під час бою. Не забуваємо що ми сукуб, тож можемо спокушати супротивників під час бою, і на очах у їх компаньйонів, з якими бій не переривається, кілька ходів скакати верхом на бідолазі. Після цього процесу ми отримаємо десь близько 4 одиниць есенції. Звісно, крім того її можна отримати, ходячи по картці і натрапляючи на картки з міні-квестами – десь просто можна обміняти хіть на есенцію, десь нам доведеться “попрацювати” і з кимось переспати, щоб отримати винагороду. Ну…а чого ви хотіли від гри, де ви бігаєте сукубом? 🙂

Трішки збочень і Порнхабу

Як ми вже зрозуміли, від Slay the Spire тут тільки основа, ігровий процес тут більш широкий, і широкий він у всіх сенсах. Часом виникає відчуття, що розробники грали у щось подібне, сиділи, і записували свої відчуття. Тобто ти думаєш “гм…а що, якщо можна було б зробити ось це…” – вуаля! Воно є! Хочете гарну механіку? Ось вам! Трішки сексуального контенту? Ось вам 87!!! повноцінних сексуальних сцен, на більшості з яких різні дійові особи, і це окрім безпосередньої анімації під час використання картки “Спокуси”. Не можеш виграти? Не біда! Можеш здатись – ти не програєш, але тобі додають штраф!

Штрафом тут виступає, звісно ж, сексуальна атрибутика – ти втрачаєш певну кількість здоров’я, і отримаєш або ярмо, котре кожні 4 ходи додає твоєму сукубу слабості, або ж пару ділдо, котрі зменшують атаку кожних 3 ходи. Наступним варіантом є кільце для рота, котре додає ворогам очищення на початку кожного бою. Портупея додасть, а точніше, відніме 1 очко мани кожні 5 ходів. Якщо ж ви здастесь вп’яте, на ваші соски (звісно ж, мова про сукуба) надягнуть защіпки, котрі будуть зменшувати вашу хіть кожні 5 ходів. І знаєте, що в цьому найцікавіше? Це все візуалізується! Візуалізується як під час гри, так і під час сексуальних сцен! Тож часом тобі здається, що треба зайвий раз здатись, щоб…побачити все “під правильним соусом” 🙂

Деякі сцени для відображення потребують вашої перемоги, втім, інші з них можуть, навпаки, хотіти щоб ви здалися і вас як слід…так. Все вірно – трахнуть! Бо ж один і той самий ворожий сукуб (а тут є і такі), що зустрівся мені, мав два окремих ролики на випадок моєї перемоги і поразки. Це збільшує варіативність проходження і бажання грати в цю гру ще і ще. Бо ж, як і в добрій візуальній новелі, тобі цікаво дізнатись – що було там, за іншим поворотом. А про це можна дізнатись лише показавши свою слабкість.

Серед інших створінь, типу гоблінів, орків, демонів і слимаків, тут зустрічаються і вороги-дівчата, вовк, і ще пару істот, котрих не можна якось спокусити. Замість цього на них наноситься слабкість. Розробники вирішили не переступати червоних ліній, тож…ні, ви не побачите, що з вашим сукубом зробить один з босів зі своїм вовком, втім…у грі більш ніж достатньо сцен з вовкулаком, і, окремої уваги заслуговує Інкуб (чоловік-сукуб, в котрого замість хвоста змія – і…краще вам не знати, що з нею відбувається під час сексуальної сцени). Якщо з вовками все зрозуміло і логічно – не зовсім зрозуміло, чому немає якихось сцен з дівчатами, окрім…ох. Виявилось, що у місцевої торговки є певні слабкості до сукубів. Тож, якщо ми поділимось з нею своєю есенцією – вона буде рада догодити нам не тільки з більш гарними цінами, але й подякувати більш фізично. Не багато, але воно того варте!

Збалансованість

Ця гра як таке-собі свято збоченця – Новий рік на День народження, чи щось типу того. І справа не в тому, що в цій грі замість кожної букви “і” намальовано члена (ні, тут такого немає) – просто все настільки ідеально імплементовано в ігровий процес, що в тебе немає відчуття, наче щось додали і його вже через край, або ж додали, бо “тематика саме про те”. Як кажуть в деяких відгуках – це той випадок, коли ти забуваєш про тематику гри, і просто насолоджуєшся самою механікою. І так воно і є. Ти граєш в неї не тому що тут тобі покажуть цицьки сукуба. Ти граєш, щоб дістатись останнього боса і надрати йому зад. Граєш для того, щоб побачити додаткові, ще не відкриті сцени. Граєш just for fun, бо ж воно цікаво і це не той випадок, коли під гарною оболонкою нічого немає. Тут гарно намальовані задні фони, фігури персонажів, можливість вертіти камерою як тобі заманеться, в тому числі прибираючи оточення у вигляді карток і елементів інтерфейсу. Ти можеш просто насолоджуватись тим що бачиш і робити скріншоти в тому вигляді, в якому тобі це подобається.

Коли починаєш грати – тебе зустрічає відеоролик про історію. Коли закінчуєш грати – тобі не просто показують фінальні титри. Тобі показують відеовставку з тим, що відбувається після твоєї перемоги. Той рідкий випадок, коли затамувавши подих, ти чекаєш моменту, коли тобі скажуть що в цієї сексуальної казки буде продовження.

Існує такий рідкий випадок, коли я не кидаю на продаж картки, а йду у магазин і докуповую відсутні, щоб можна було зібрати значок. Це як така собі відзнака тому, що гра дійсно сподобалась, і захотілось отримати кілька предметів з неї. Last Evil стала саме такою грою.

Як цікавий бонус – у грі є навіть редактор персонажа. Він дозволяє вибрати певні параметри (в тому числі бюст) за своїм побажанням. Дрібничка, але як бонус до всього іншого, що загадано раніше, вона досить приємна. І в таких дрібничках і виконана ця гра – все, де здається, що “могло бути ще” – зроблено так, щоб таких думок навіть не виникало. І навіть міні-квести, котрі зустрічаються час від часу, виконані так, що тобі стає цікаво, як будуть розвиватись події, якщо вибрати інший варіант.

Мінуси

Звісно ж, без мінусів теж нікуди не подітись. Чи багато їх тут? Ну…часом в мене виникав дивний глітч, через який текстура персонажа починала виглядати досить дивно, і доводилось заходити до редактора, щоб все виправити. Також хотілося б, щоб в цьому самому редакторі було додано більше “рюшечок” відносно нашого персонажу, втім…є думка, що розробники відмовились від такої ідеї щоб не перенасичувати нашого персонажа зайвими речами. Тож, навіть переглядаючи галерею, нам дозволено з предметів додати лише ті речі або “іграшки”, котрі є штрафом за капітуляцію у бою.

З точки зору локалізації головних мінуси два – відсутність української і…фактично, відсутність російської. Бо певні речі не перекладені, інші ж перекладені не зовсім вірно. Наприклад після перемоги в бою, ми можемо або відновити здоров’я замість отримання есенції, або отримати малу кількість есенції. Третій варіант це отримати більше есенції, але дослівно російською “Избавиться от всех карт”. Про що мова? Мова про картки, котрі в тебе лишились на руці в кінці бою? Мова про картки, що в тебе є загалом, бо ж “всі”. Насправді там мова йде про те, що ти позбавляєшся всієї “Похоті”, що в тебе є на той момент, і отримуєш есенцію. Тож переклад не те що катастрофічний – він, місцями, руйнівний, бо певні описи карток навіть не помістились на ці самі картки.

Мінуси досить дрібні і умовні, вони не заважають проходженню гри, але є, і про них неможливо було не згадати.

Післясмак

Я набігав в цю гру 48.2 години. Дуже багато часу витратив на останнє досягнення (“Вбити Доппельґангера”, котрий є героєм третього рівня, і котрий не хотів з’являтися, коли я три рази повністю проходив гру), втім це не було в дуся “ооо…знову те ж саме проходити” – бо навіть після 48 годин в мене лишились невідкриті сексуальні сцени, а певна їх кількість і зовсім відкривається на останньому (третьому) рівні, куди ще треба вміти дійти.

З цікавого – у грі є два рівні складності, я бігав на другому, в описі першого значиться, що він легкий, але на ньому неможливо вбити головного демона і пройти гру. Це не зовсім так. Суть полягає в тому, що на першому рівні складності головний бос кастує на нашого персонажа закляття, котре забороняє нам гасити його атаки бронею. Тож вся шкода наноситься нам в повному обсязі. Втім, є у грі цікава картка “Госпожі”, котра дозволяє знизити всю отриману шкоду до 1. З двома картками “Госпожі” я зміг проігнорувати його урон, і поки він кастував закляття, зміг знести йому його здоров’я, тож виходить що я пройшов гру на режимі, на якому гра казала, що її пройти неможливо. На мою думку, саме це мало бути останнім досягненням гри і річчю, котра є на великій складності, але як є.

Головна проблема цієї гри полягає в тому, що після її рівня, буде важко знайти якийсь тематичний проект, котрий зможе бути якщо не краще, то хоча б таким самим. За рівнем цікавості геймплею, сценам, котрі дає гра, і в цілому. Я вже робив огляд на візуально привабливу “три у ряд” Sex and the Furry Titty, приємну графічну новелу Sakura Sadist, H-Isekai Loves, котра була “три у ряд” з цікавим сюжетом, гарним гумором і добрим геймплеєм, тож Last Evil також додається у список ігор 18+, котрі на мою думку обов’язкові для проходження, якщо вас цікавить цей жанр.

Мабуть, Last Evil заслуговує оцінку “Отак слід робити ігри з сексуальним підтекстом”, і 9 твердих…балів з 10. Мінус бал за переклад, глітч, і те, що я ще довго буду порівнювати ігри з нею 🙂