Почну з головного й досі небаченого – Олексію, вітаю тебе із ДРом. Стім обмежує повідомлення 160 знаками, тому все найважливіше напишу далі.
Особистий блог
Замість ще одного ноутбука
Хоча сайт і пролетів по термінах з реалізацією, і зараз я знайшов собі нове заняття ночами – додавати товари на сайт, все ж таки о 3 годині ночі пора зупинитися і…написати сюди:)
“Навіщо весь світ, коли поруч ти …”(с)O.H.
Дивно збіглося, що рік тому у мене в голові грала одна пісня мало не по колу, а цього року в той же час грає інша… того ж виконавця… з тим самим сенсом для мене… рік.
Історія терориста, що муркотить, або “Моє мяу запам’ятають надовго”
Розповім я вам сьогодні історію про одного не дуже муркотливого, але дуже терориста. Нічному. У трьох томах.:)
Одеса якої немає
Заголовок посту є протиставленням назв безлічі пабліків у дусі “як вона є”. Але сьогодні ми поговоримо про ту Одесу, якої немає. Почнемо?
Про Люмікси, сайти та плани…
Якесь воістину неправильне літо цього року. Замість відпочинку та забав, скоріше купа проектів та планів, які складно відкласти до осені-зими. Давайте коротко розповім про те, як пройшла перша половина мого літа:)
“Місто, п’ять сорок, страшно…вітер у двомісному боксі…”(c)O.H.
Вчора, коли їхали в маршрутці, згадав одне з улюблених відчуттів – коли ніч, очі бачать тільки силуети та яскраві вивіски, безліч вогнів, очі вже особливо нічого не розрізняють і не особливо втомлюються і тебе кудись везуть у напівпорожній маршрутці… про плани, які “на шию повісилися каменем…”:)
Часом вмирають боги.
дитини немає…чи легше від того, що з кимось поділився? Не особливо…якомога ближче став саундтрек що першого, що другого Макс Пейна, і частково історія…
Спалюючи мос-ти…
Рідкісні випадки коли мені снитися щось таке, що змушує мене відразу ж бігти до комп’ютера і починати штопати пост, але даний сон був саме таким.